94-та роковина Битви під Крутами

 На Аскольдовій могилі поховали їх - 

Тридцять мучнів українців, славних, молодих...

На Аскольдовій могилі український слід! -

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

Павло Тичина. Пам'яті тридцяти

    29 січня 1918 року - трагічна дата для українського народу. На північний схід від Києва, біля залізничної станції Крути відбулася нерівна битва за долю молодої української держави, за долю українського народу.
   Кілька сотень київських студентів та курсантів Військової Школи ім. Богдана Хмельницького були послані обороняти Київ від наступаючого червоногвардійського війська Михаїла Муравйова. 

Акварель Леоніда Перфецького

    Викопавши шанці, війська УНР зайняли оборону, чекаючи на наближення ворога. В українських вояків була певна перевага у військовій техніці: шістнадцять кулеметів та легка гаубиця, встановлена на бронепотязі. Проте це мало чим допомогало - адже набоїв бракувало навіть для гвинтівок. А чисельна перевага, до того ж дуже значна, залишалася за більшовицькими військами - близько 4 000.
   Завдавши на початку бою значних втрат ворогові, українські війська намагалися утримувати шанці не дозволяючи ворогам їх зайняти. Та вже пополудні червоні загони почали оточувати крутянців та тіснити їх з позицій. Уночі командування прийняло команду про відступ, і залишки загонів почали відходити до потягу. Відступаючи українські війська намагалися  затримати ворога, підриваючи мости та пошкоджуючи рейки.
   Потім було катування, нелюдські знущанння та розстріл захоплених у полон вояків, був кількаденний обстріл Києва та, зрештою, захоплення Києва більшовиками.
   Битва під Крутами - трагічна сторінка в історії українського народу. Як кажуть нині історики, "Це була поразка тіла, але перемога духу". І справді, адже треба було мати силу волі та силу духу, щоб майже неозброєним, заздалегідь знаючи про поразку, відгукнутися на заклик, плач України про допомогу. А нам, нащадкам, варто пам'ятати про подвиг крутянців та зробити висновок, винести урок із цієї поразки. Адже, як писала Ліна Костенко, "...Ніяка перемога так не вчить."